Конкурс "Класний керівник року"

І. ОПИС ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ КЛАСУ

«Національно-патріотичне виховання як складова формування всебічно та гармонійно розвиненої особистості»

 

     Події сьогодення для України і українського народу є дуже важким періодом випробовувань. Важливо, щоб у цей час українці не розгубили надбань минулих поколінь, а зберегли і примножили духовну та культурну спадщину народу, який на різних етапах державотворення зазнавав експансії, утисків і зневаги. Від усвідомлення кожним громадянином України своєї значимості у цьому процесі, від того чи зможе консолідуватися нація навколо випробовуючих викликів часу, залежатиме, якою буде українська держава у майбутньому. 

 

     Відповідно до Указу Президента України №580/2015 від 13 жовтня 2015 року «Про стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки» національно-патріотичне виховання має стати одним із пріоритетних напрямів діяльності держави та суспільства щодо розвитку громадянина як високоморальної особистості, яка плекає українські традиції, духовні цінності, володіє відповідними знаннями, вміннями та навичками, здатна реалізувати свій потенціал в умовах сучасного суспільства, сповідує європейські цінності, готова до виконання обов’язку із захисту Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України.

 

 

Орієнтовно-цільовий компонент

 

      Відповідно до державної стратегії виховної політики, очолюваний мною класний колектив не може залишатися осторонь таких важливих державницьких питань, адже українське суспільство по-різному реагує на виклики часу і хто як не навчальний заклад, педагоги-наставники, батьки, громада можуть допомогти дитині знайти своє місце у безкінечному коловороті негативу, усвідомити свою роль у житті країни, села, школи.

 

      Генеральна мета виховного процесу передбачає наповнення національно-патріотичного виховання такими компонентами:

 

v формування національно-культурної ідентичності, національно-патріотичного світогляду, збереження та розвиток духовно-моральних цінностей підростаючого покоління;

 

v усвідомлення та вивчення досягнень українського народу, його інтелектуальних і духовних надбань;

 

v розвиток діяльнісної відданості у розбудові України, формування у дітей і молоді активної громадянської, державницької позиції та почуття власної гідності;

 

v розуміння і усвідомлення того, що Україна – багатонаціональна держава, а тому вчити вихованців проявляти толерантне ставлення до історичних, культурних, духовних надбань кожної національної меншини, що консолідує усіх, хто проживає на українській землі для подальшої розбудови незалежної держави.

 

Для успішної реалізації стратегічних цілей, намічених державою, громадою села Хотів, освітнім закладом необхідно поєднати усі компоненти національно-патріотичного виховання у єдину виховну систему, що допоможе сформувати відповідальну, гармонійно розвинену особистість, патріота української держави.

 

 

Гносеологічно-аксіологічний компонент

 

     Переконана у тому, що школа не повинна готувати дитину до життя, а має навчити її жити, оволодівати практичними навичками життєтворчості, здійснюючи дію самореалізації у різних видах навчальної, ігрової, практичної діяльності. У самостійне життя має вийти творча особистість, здатна брати відповідальність за прийняті рішення на себе, критично мислити і використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язування проблем, змінювати на краще своє життя і життя своєї країни.   Самореалізація як необхідна умова виховання компетентного випускника школи, успішного громадянина України передбачає здійснення можливостей розвитку «Я» власними зусиллями, шляхом співдіяльності, співтворчості з іншими людьми, соціумом і світом у цілому.

 

      Гуманізація і демократизація виховного процесу нашого навчального закладу, як один із головних напрямів модернізації, передбачає реалізацію моделі «Я – Концепції», а також створення такого інноваційного виховного середовища, який би впливав на формування соціальної активності вихованців: Я – патріот, Я – сім’янин, Я – друг природи, Я – духовна особистість, Я – здорова людина, Я – громадянин, Я – гуманіст, Я – культурна, вихована особистість.

 

       Основні напрямки виховної системи:

        Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави виявляється у вихованні патріотизму, правосвідомості, національній, політичній культурі та культурі міжетнічних відносин.

 

·         Ціннісне ставлення до людей виявляється у моральній активності особистості, прояві відповідальності, чесності, працелюбності, справедливості, гідності, милосерді, толерантності, терпимості до іншого, доброзичливості, готовності допомогти іншим, обов'язковості, добросовісності, ввічливості, делікатності, тактовності; вмінні працювати з іншими; здатності прощати і просити пробачення.

 

·         Ціннісне ставлення до природи формується у процесі екологічного виховання і виявляється у таких ознаках: усвідомленні функцій природи в житті людини та її самоцінності; почутті особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальності за них; здатності особистості гармонійно співіснувати з природою; поводитися компетентно, екологічно безпечно.

 

·         Ціннісне ставлення до мистецтва формується у процесі естетичного виховання і виявляється у відповідній ерудиції, широкому спектрі естетичних почуттів, діях і вчинках, пов'язаних з мистецтвом.

 

·         Ціннісне ставлення до праці є визначальною складовою змісту виховання особистості, що спрямована на формування у неї розуміння особистої значущості праці як джерела саморозвитку і самовдосконалення.

 

·         Ціннісне ставлення до себе передбачає сформованість у зростаючої особистості вміння цінувати себе як носія інтелектуальних, фізичних, духовних та соціальних рис здоров`я.

 

·         Ціннісне ставлення до свого фізичного «Я» - це вміння особистості оцінювати свою зовнішність,  поставу, розвиток рухових здібностей, фізичну витривалість, високу працездатність, функціональну спроможність, здатність відновлювати силу після фізичного навантаження.

 

 

Організаційно-педагогічний та практично-діяльнісний компонент

 

Лише той Учитель, який живе так, як навчає.

 

Григорій Сковорода

 

 

 

     Організація виховної роботи має здійснюватися на основі єдиних  принципів, яких повинні дотримуватися усі учасники навчально-виховного процесу. У їх реалізації я визначила такі пріоритетні складові:

 

1) Цілеспрямованість виховання. Передбачає спрямування виховної роботи на досягнення основної мети виховання – формування всебічно розвиненої особистості, патріота своєї держави, який шанобливо ставиться до культурних надбань свого народу, цінує та поважає культуру інших національних меншин, що проживають на українських землях. Умовами реалізації його є підпорядкованість виховної роботи загальній меті, знання цієї мети вихователем і вихованцями, недопущення стихійності у вихованні, наявність перспектив, проектування рівня вихованості особистості відповідно до запланованої мети.

 

 За три роки роботи з дитячим та батьківським колективом мого класу ми завжди долучаємося до усіх заходів, які проходять на території сільської громади, при цьому не тільки беремо участь в них, а й допомагаємо в організації. Це і День Прапора, День Незалежності, фестиваль «Древо роду», свята Новорічного та Різдвяного циклу, Шевченківські дні, День Довкілля та інші (Додаток Б).

 

2) Зв`язок виховання з життям. Виховна діяльність класу має орієнтувати учнів на узгодження їх життєдіяльності з життям суспільства, посильну участь у ньому, готувати їх до трудової діяльності. Цьому сприяє використання у виховній роботі краєзнавчого матеріалу, ознайомлення учнів із суспільно-політичними подіями в країні, залучення їх до участі в громадській роботі.

 

    Уже другий рік ми не залишаємося осторонь від тих процесів, які стали наслідком війни на сході України. У рамках проекту «Допомогти так просто» ми проводимо доброчинні акції зі збору речей для внутрішніх переселенців, проводимо благодійні ярмарки зі збору коштів для підтримки поранених бійців, відвідуємо їх у військових госпіталях. Приємно, що до проектної діяльності  учні класу залучили молодших школярів, які малюють малюнки, виготовляють різні вироби-обереги для бійців. Разом ми пишемо листи, виготовляємо плакати та листівки для воїнів, що відстоюють цілісність держави на Сході. (Додаток В)

 

 З цього навчального року ми долучилися до загальношкільного проекту «Діячі України», в рамках якого вивчаємо життєвий шлях митрополита Андрея Шептицького. Незабутня екскурсія до Львова 9-11 жовтня цього року дала можливість поспілкуватися з цікавими людьми, які розповіли унікальну інформацію про цього діяча, ще більше згуртувала дітей для подальшого дослідження. (Додаток Г)

 

 3) Єдність свідомості та поведінки у вихованні. Поведінка людини – це її свідомість у дії. Виховання такої єдності є складним і суперечливим процесом, оскільки формування навичок правильної поведінки набагато складніше, ніж виховання свідомості. Для подолання цієї суперечності необхідне правильне поєднання формування свідомості та суспільної поведінки, вироблення в учнів несприйнятливості до будь-яких негативних впливів, готовність боротися з ними.

 

   Уже третій рік поспіль у нашому навчальному закладі успішно діє програма «Учень року», авторами якої є я та заступник з навчально-виховної роботи Шевченко С.М. (Додаток Ґ), опублікована на сайті та відзначена журналом «Відкритий урок: розробки, технології, досвід» (Додаток Д). Під час аналізу та  планування роботи обов`язково враховується динаміка участі учнів класу у даному проекті та особистісні позитивні зміни у всебічному розвитку окремої дитини та колективу.

 

      4) Виховання в праці. Спирається цей принцип на прагнення самої дитини до постійної активної діяльності. Важливо, щоб вихованці розуміли, що праця – єдине джерело задоволення духовних і матеріальних потреб. Участь дітей у загально сільських толоках, прибирання шкільної території, заняття у творчих гуртках – робить дітей добрішими, організованішими, відповідальнішими. (Додаток Е)

 

  5) Комплексний підхід у вихованні. Ґрунтується він на діалектичній взаємозалежності педагогічних явищ і процесів. Втілення його в життя передбачає: єдність мети, завдань, змісту, форм, методів і прийомів виховання, а також єдність виховних впливів школи, сім`ї, громадськості.

 

   Стало вже звичкою для нашого класного колективу здійснювати спільні з батьками походи, екскурсії, доброчинні акції тощо. Саме приклад згуртованості батьківського колективу, взаємоповага та життєвий приклад – найкращий виховний чинник для учнів мого класу. (Додаток Є)

 

  6) Виховання особистості в колективі. Індивід стає особистістю завдяки спілкуванню зі своїми ровесниками у навчальному закладі та за його межами. Саме у класному колективі виникає можливість не тільки спілкуватися, а й відчувати себе частинкою цього колективу, де формуються відносини між усіма його членами, розвиваються ознаки колективізму.

 

      Особливу увагу у підборі справ на навчальний рік приділяємо заходам, які є основою програми «Шлях пізнання» мого авторства (Додаток Ж). Дана програма розміщена на сайті osvita.ua та відзначена особливою відзнакою журналу «Відкритий урок» (Додаток З). Робота за цією програмою дає можливість урізноманітнювати форми і методи виховних заходів, робить їх цікавими та змістовними.

 

     7) Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самовираженням учнів. Дуже важливо, щоб роль класного керівника не перетворювалася у своєрідну диктатуру, тому виховання творчої, гармонійно розвиненої особистості можливе лише за умови залучення учнів до планування їх громадських справ, схвалення ініціативності та самодіяльності вихованців.

 

  8) Поєднання поваги до особистості з розумною вимогливістю до нього. Саме у цьому принципі закорінені головні принципи гуманної педагогіки щодо формування необхідних взаємин вихователя та учнів. Повага до учнів проявляється у повазі його особистості, гідності, врахуванні його вподобань і бажань. Однак педагог має уникати зверхнього ставлення до учнів, бути терплячим до всіх дітей, поважати їх людську гідність.

 

  9) Індивідуальний підхід до учнів у вихованні. Учитель повинен враховувати усі чинники впливу та особливості соціально-побутових умов розвитку своїх вихованців. Знаючи їх, він не піддаватиме ризику психологічну рівновагу в колективі, сприятиме формуванню здорової атмосфери в ньому.

 

  10) Єдність педагогічних вимог школи, сім`ї, громадськості. Ці вимоги мають охоплювати всі сторони навчально-виховної діяльності навчального закладу і класного колективу. Така єдність є однією з умов оптимізації виховного процесу, позитивно впливає на стосунки між усіма її учасниками, формує впевненість у своїх діях, відповідальність перед суспільством.

 

  Надзвичайною подією у житті мої вихованці називають історико-етнографічну експедицію до села Космача Косівського району Івано-Франківської області, яку ми здійснили у минулому навчальному році. Протягом дев`яти днів дітлахи не тільки ходили в походи,  насолоджувалися чарівною природою та теплим спілкуванням з місцевими жителями, а й відвідували різноманітні майстер-класи народних умільців, вивчали гуцульські звичаї та традиції, усвідомлювали велич народних талантів. (Додаток І).

 

 

 

 Діагностико-результативний компонент

 

    Підтримую думку американського педагога Артура Елліса, який зазначає, що в якості показників успішності виховної системи він схильний розглядати оптимізм випускників шкіл, їх активність у всіх справах, самодисципліну, плюралізм, гідність і прагнення вдосконалюватися. Інший американський вчений, представник консервативного напрямку розвитку освіти Вільям Беглі, стверджує, що показником успішності педагогічної діяльності є життя школи, яка повинна бути прикладом і ідеалом співробітництва, бадьорості, вірності обов'язку та в правді, мужності і завзятості перед обличчям розчарування, наполегливих зусиль за рішенням ставити завдання і виконання їх якнайкраще, лояльності по відношенню до друзів, сім'ї і тим, за кого людина несе відповідальність, готовність не ховатися перед лицем фактів.
      Особисто я пов`язую критерії успішності моїх вихованців з продовженням учнями освіти, їх довголітньої дружбою з педагогами після закінчення школи, міцністю дружніх зв'язків з однокласниками і т.п. В якості показників успішної особистісно-орієнтованої виховної діяльності  розглядаю всебічний розвиток дитини, високу і адекватну самооцінку.   Вищим же результатом виховання є розвинене почуття патріотизму, власної гідності дитини, її прагнення до свободи і здатність співчувати людям.

 

     З вірою та надією дивлюся у майбутнє, а тому вважаю, що у виховній системі підростаючого покоління має бути обов`язкова послідовність і взаємозв`язок. За такого підходу наше суспільство усвідомить свою приналежність до української культурної, історичної спадщини, повірить у власні сили.

 

    Вірю, що і мої вихованці стають свідомими українцями, люблять українську землю, з повагою відносяться до культури, звичаїв, релігійних уподобань інших національних меншин, які проживають поряд. Бачу, з яким трепетом діти знайомляться та вивчають українські звичаї і традиції, співають українських пісень, пам`ятають героїв, які на різних етапах державотворення відстоювали і продовжують відстоювати честь і волю для України. Переконуюся в тому, що Любов і Добро вкладене у дитячі душі, проллється Світлом перемоги для української нації.

 

 

 

 

ІІ. ОПИС ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ

 

з розв`язання педагогічної проблеми, над якою працює класний керівник

Тема досвіду	Національно-патріотичне виховання як складова формування усебічно та гармонійно розвиненої особистості
Автор	Лівінська Людмила Василівна, вчитель історії
Сфера застосування	Навчально-виховна система ЗНЗ
Актуальність	Виклики сьогодення та зміни у  соціальному, економічному і політичному житті України поставили радикальні завдання з перебудови у сфері виховання, тому передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури українського народу та інших національних меншин, що проживають на нашій спільній землі, їх національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту – є  найголовнішим завданням у формування та становленні усебічно та гармонійно розвиненої особистості, національно свідомого громадянина, патріота України.
Наукові концепції та теорії	1.     Основні положення Закону України «Про середню освіту». 2.     Основні орієнтири виховання учнів 1 – 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України. 3.     Закон України «Про захист суспільної моралі». 4.     Конвенція ООН «Про права дитини». 5.     Державна програма з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві.      6. Концепція національно-патріотичного            виховання молоді.      7. Указ Президента України «Про стратегію   національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки»       8. І.Юхновський «Про ідеологію і політику Українського інституту національної пам`яті»
Основна ідея	Формувати вільну, талановиту, фізично здорову особистість, з високими інтелектуальними здібностями, естетичними смаками, готової до творчої, трудової діяльності, яка досягається дітьми через розвиток морального ставлення до оточуючих людей і усвідомленням цінності людського життя, через формування любові до національної культурної спадщини та поваги до культур національних меншин, які є нашими співгромадянами. Враховувати, що увесь період шкільного життя і сам навчально-виховний заклад (після родини та сім`ї) є найголовнішими чинниками у формуванні національно свідомої особистості.
Технологія реалізації ідеї	Підготовчий етап: визначення пріоритетних напрямків діяльності, спільне планування заходів та пошуки шляхів їх реалізації, тісна співпраця з батьківським, педагогічним колективом, громадою села Дослідницький період: залучення батьківського та учнівського колективів до проектної і пошукової діяльності, загальносільських та  загальношкільних заходів, здійснення пізнавальних екскурсій, подорожей, зустрічей з представниками громади, які позитивно впливатимуть на формування національно-патріотичних позицій усіх учасників навчально-виховного процесу (Левко Лук`яненко, Олена Голуб, Дзвінка Матіяш та багато інших). Підсумковий період: «Усебічно та гармонійно  розвинена особистість – національне надбання України» (підсумки проекту)
Форми, методи, прийоми, засоби	Робота, спрямована на моральне виховання учнів, формування в них почуття національної гідності: програма «Культура добросусідства», волонтерський проект «Допомогти так просто» (2014 – 2016 рр.), дослідницький проект «Діячі України» (дослідження життєвого шляху Андрея Шептицького, 2015 – 2016 рр.), історико-етнографічна експедиція до села Космача Косівського району Івано-Франківської області (жовтень 2014 р.), участь у загальносільських заходах – фестиваль «Древо роду» (до Дня села), «Паросток» (до Дня довкілля), організація та проведення благодійних акцій,  перегляд та обговорення пізнавальних кінофільмів («Поводир», «Хлопчик у смугастій піжамі»), заходи, передбачені програмами «Учень року» (Додаток Ґ) та «Шлях пізнання» (Додаток Ж) . Освітньо-виховна робота: уроки-пам`яті «Пам`ятати заради майбутнього» (листопад 2014 р.), «Герої не вмирають» (лютий 2015 р.), екскурсія містом Києвом (квітень 2015 р.) зустрічі з цікавими людьми (Дзвінкою Матіяш, Іванною Крип`якевич, вересень – жовтень 2015 р.), відвідування музеїв, екскурсія до міста Львова (жовтень 2015 р.) Заняття різними видами мистецтва організація та проведення майстер класів з виготовлення гончарних виробів, ляльок-мотанок, виробів із сіні та соломи. Систематичне відвідування фольклорного гурту «Будимир» та занять родинного центру «Мамаї». Історико-фізкутурна діяльність: участь у загальношкільних спартакіадах, пішоходних екскурсіях до пам`ятних та історичних місць, які знаходяться на території населеного пункту (садово-парковий комплекс «Феофанія», Змієві вали, Сіраково-Хотівське городище), відвідування льодових арен та катання на ковзанах, участь у велосипедних змаганнях
Результат застосування	Створення виховного простору, який: ü формуватиме ціннісне ставлення особистості до себе, людей, природи, праці, мистецтва, держави, суспільства, історичних, культурних і духовних надбань рідного краю та забезпечуватиме гармонійний розвиток особистості, її громадянську та соціальну активність; ü активізує позитивні зміни в динаміці розвитку в учнів ціннісних орієнтацій та духовних пріоритетів.
Критерії ефективності	Зміни, в які я вірю – це позитивні зміни, які вже проявляються у вихованцях та інших учасниках навчально-виховного процесу. Сподіваюся, що революція свідомості, що є базисним критерієм на даному шляху, дозволить сформувати усебічно та гармонійно розвинену особистість, яка, пройшовши складні сходинки саморозвитку, змінюватиметься сама і змінюватиме інших.  «Я»     «навчаюся і розвиваюся сам»             «показую свої вміння іншим»             «організовую інших».
Наукові джерела	Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогіки сотрудничества: книга для учителя Балл Г.О. Орієнтири сучасного гуманізму (в суспільній, освітній, психологічній сферах) Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: науково-методичний посібник Журба К.О. Виховання духовної культури у підлітків: методичні рекомендації Захаренко С.О. Формування духовних цінностей молоді у творчій спадщині Олександра Антоновича Захаренка Зязюн І.А. Педагогічна майстерність Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві
Висновки	Кожна людина мріє про свій неосяжний життєвий простір, де її любитимуть і чекатимуть, розумітимуть і сприйматимуть такою, якою вона є. Як важливо, щоб людина це відчувала упродовж усього свого життєвого шляху, щоб ті, хто є і буде поряд потім розуміли це також і поважали її гідність, вірили у її успіх, захоплювалися її талантами, адже від природи кожна людина талановита. Дуже важливо, щоб та унікальність, якою обдарована кожна дитина була вчасно розкрита, підтримана і розвивалася своїм природнім шляхом.        Глибоко переконана, що від вміння дитини, а потім і дорослої людини сприймати оточуючий світ таким, яким він є, робити все можливе, щоб він ставав кращим – залежить наше майбутнє. Від того, як дитина навчиться реагувати на виклики часу залежатиме і її, і успіх держави. Маючи міцні знання, загартувавши своє тіло і фізично, і духовно – ми виростимо здорову націю. Ставлячись з глибокою шаною і повагою до усіх співгромадян – ми сформуємо українську політичну націю, здатну протистояти будь-якому агресору. Вірю в це і з вірою роблю свою справу!

 

 

 

 

ІІІ. РОЗРОБКИ ВИХОВНИХ ЗАХОДІВ

 

«Національно-патріотичне виховання як складова формування всебічно та гармонійно розвиненої особистості»

 

 «Ставлення особистості до людей» (круглий стіл)

 

       Мета: учити поважати права інших людей; виховувати співчуття до людей, сприяти моральному і правовому вихованню; з’ясувати зв’язок культури поведінки і релігійної моралі з правами людини; зміцнювати самоповагу учнів.

 

     Обладнання: плакат із цитатою: «Ніколи не забувай, що поряд із тобою думки й почуття інших людей» (В. Сухомлинський); роздатковий матеріал (роздруковані картки, на яких записані цитати із священних писань); аркуші паперу.

 

     Підготовча робота: учні готують прислів’я про моральні якості: добро, чесність, справедливість, совість, милосердя, толерантність.

 

Перебіг заходу

 

     І. Мотивація діяльності

 

     Гра «Найкращі риси»

 

     Учитель роздає учням невеличкі аркуші тонкого паперу й пропонує, обриваючи контури, зобразити свою фігурку – дівчини або хлопчика, а потім написати на ній своє ім’я і 3–4 свої найкращі людські риси. Потім пропонує обмінятися фігурками з сусідом/сусідкою і подивитись, які риси однакові, оголосити їх. Учитель записує на дошці названі риси,  дякує учням за роботу і просить когось із них розмістити на дошці виготовлені  фігурки. Далі повідомляє, що позитивні риси в характері людини повинні проявлятися в ставленні особистості до будь-якої людини.

 

     II. Основна частина

 

     1. Слово вчителя

 

     Нині темп життя є неймовірно швидким. Упродовж дня нам доводиться спілкуватися з багатьма людьми. Тому люди нечасто вдаються до складних церемоній. Буденні правила етикету сучасного суспільства є доволі простими. Спільними для всіх цих норм є те, що вони потребують від нас людяності й справедливості. Людяність передбачає ставлення до інших з повагою, а справедливість виявляється в тому, що право на повагу своєї гідності має кожна без винятку людина.

 

      2. Гра «Доповни речення»

 

Оленка скромна, бо...

 

Іванко ввічливий, бо...

 

Марійка щира, бо...

 

Петрусь доброзичливий, бо…

 

Галинка чуйна, бо...

 

       3. Вправа «Мікрофон»

 

— Так яку ж людину ми називаємо вихованою?

 

— Як ви гадаєте, що відчуває людина, яка опинилася серед добрих, чемних, вихованих людей?

 

     4. Слово вчителя

 

     Вихована людина постійно контролює себе, завжди оцінює свої вчинки, адже за поведінкою ми судимо про людину. Одні вчинки ми схвалюємо, вважаємо їх культурними, інші – засуджуємо. Бути вихованою людиною – значить уміти жити серед людей. Треба дотримуватись правил, які склалися у стосунках між людьми за багато років. Одні з них записано як закони, що надають нам певні права й обов’язки, інші – як правила поведінки.

     Правила поведінки – це неписані закони, за їх невиконання не судять (закон не карає), але коли їх не дотримуватися, то при цьому теж можуть порушуватися певні права людини.

      Василь Сухомлинський сказав: «Ніколи не забувай, що поряд із тобою думки й почуття інших людей». (Учитель звертає увагу учнів на плакат, що висить на дошці.

Людство існує протягом багатьох тисячоліть, і відносини між людьми формувалися дуже тривалий час. Ці норми-правила знайшли своє відображення насамперед у священних писаннях, в яких містяться основні релігійні норми.

 

      5. Робота в групах

Учитель поділяє учнів на групи по 5–6 осіб, роздає по групах роздруковані картки із записаними на них цитатами, які відображають релігійні заповіді людей, що сповідують різні релігії, і просить сформулювати думку, яку закріплено в них.

      Усі витяги із священних писань, що роздруковані на картках, розміщуються на дошці у вигляді плаката.

 

 

 

Буддизм «Не причиняйте іншим того, що самим здається боляче»	Іудаїзм «Що ненависно вам, не робіть ближньому своєму»
Християнство «Як хочете щоб із вами поводилися люди, так поводьтеся і ви з ними»	Мусульманство «Не робіть іншим того, чого не хочете, щоб вони робили вам»

 

         Учні роблять висновок про те, що у священних писаннях релігій світу закріплено одну й ту ж тезу: «Стався до людей так, як ти хочеш, щоб вони ставилися до тебе».

         Учитель. Понад тисячу років українці звіряють своє життя з Божими заповідями: люби ближнього, як самого себе; шануй батька й матір; не вбивай; не кради; не свідчи неправдиво; не заздри. Проте, щоб нас вважали добрими людьми, мало знати моральні приписи. Важливо чинити відповідно до них. Адже кожна життєва ситуація здебільшого має кілька варіантів розвитку як у бік добра, так і зла.

         Доброю вважаємо ту людину, яка в різноманітних життєвих ситуаціях, свідомо вибираючи між добром і злом, здатна поступатися власними інтересами, бажаннями, комфортом заради інших.

 

       6. Запитання до учнів

 

— Які ви знаєте прислів’я про добро, культуру поведінки, справедливість?

 

       7. Робота з прислів’ями

 

·        Чого в іншому не любиш, того і сам не роби.

 

·        Посієш вчинок – виросте звичка.

 

      Учитель. Отже, народні прислів’я, донесли до нас, що споконвіку українці славили чесність, добро, чуйність, щедрість, справедливість, милосердя.

 

     ІІІ. Підсумок

 

     1. Брейн-ринг

 

Що треба робити, щоб бути:

 

·        добрим;

 

·        ввічливим;

 

·        працьовитим;

 

·        милосердним;

 

·        щедрим;

 

·        розумним;

 

·        чесним?

 

       2. Бесіда

 

      Учитель формує тему обговорення у вигляді запитання: «Як би ти хотів(ла), щоб ставилися до тебе однокласники?» і пропонує учням висловитися щодо цього запитання. Відповіді учитель записує на дошці окремими словами або короткими фразами.

 

        3. Заключне слово вчителя

 

     Стався до людей так, як ти хочеш, щоб вони ставилися до тебе. Це золоте правило моралі не потрібно забувати, щоб дійсно бути Людиною з великої букви. Кожний потребує захисту і піклування. Це право ми всі маємо.

 

 «УКРАЇНСЬКОМУ РОДУ НЕМА ПРЕВОДУ» (вечорниці)
Мета: Відтворити обряд проведення вечорниць і показати його красу; виховувати бажання відроджувати і оберігати народні звичаї; розвивати усне мовлення, формувати відчуття краси рідної мови; викликати у дітей бажання робити добре і мудре; виховувати почуття любові до рідного краю.

 

Оформлення: Інтер’єр селянської хати, лави півколом, застелені українськими  килимами, на столі скатертина в українському стилі, збоку – піч, рогачі, лопата. Стіни прикрашено вишиваними рушниками.

 

Страви: вареники з картоплею, сиром, капустою.

 

Учасники вечорниць – учні, педагоги, гості.

 

За сценою учні співають куплет пісні «Ой, у гаю, при Дунаю».

 

 Ведуча: Україна! Країна смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світять яскраві зорі. Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє щастя, свідками чого є високі в степу могили, обеліски та прекрасна на весь світ народна пісня.

 

 Ведучий: Українська пісня!…Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність красиву і ніжну. Який митець не був натхненний  її мелодіями!… Яка мати не співала цих легких, як сон пісень над колискою дорогих дітей своїх? Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава.

 

 Ведуча: Співа Дніпро,  відлунюють Карпати

 

Цей голос чути   селам і містам

 

Ми хочемо усіх вас привітати

 

Здоров’я й щастя побажати Вам.

 

 Ведучий: Ласкаво просимо! Ласкаво просимо!

 

Моя Вкраїно щиро промовля.

 

Ласкаво просимо! Ласкаво просимо!

 

Братерством наша славиться земля.

 

 Ведуча: Добрий вечір,  добрим людям

 

Радо вас вітаємо.

 

Українські вечорниці

 

Ми розпочинаємо!

 

 На сцену виходить господиня з хлібом-сіллю.

 

Господиня: Добрий вечір, щедрий вечір!

 

З щастям, любі друзі!

 

Честь і шана людям сивим,

 

Працьовитим і дбайливим.

 

Слава мамам і бабусям,

 

Слава хлопцям і дівчатам,

 

Неспокійним і завзятим.

 

Гостей дорогих ми вітаємо щиро

 

Прийміть каравай наш із жита, пшениці

 

Лакаво всіх просимо на вечорниці!

 

 Господар: українські вечорниці

 

Починаєм перший раз

 

Хай веселий сміх іскриться

 

У серці кожного із нас!

 

Хай дзвінке, веселе слово

 

Пружно рветься в небеса

 

Наша пісня пречудова

 

Хай ніколи не згаса!

 

Кланяються. Господиня дає гостям хліб-сіль.

 

Ведучі виходять. На сцені з’являється  господиня вечорниць, починає застеляти  скатертиною стіл, чепуриться, сідає до столу.

 

Господиня: А ти пам’ятаєш, яка я була молода?

 

Господар: Була – була!

 

Господиня: А красива яка була?

 

Господар: Була – була!

 

Господиня: А яких пісень ти мені співав! Пам’ятаєш?

 

Господар: Співав – співав!

 

Співають пісню «Ніч яка місячна»

 

Господиня: А де ж це наша доня?

 

Господар: Мабуть, до свого Гриця пішла.

 

Господиня: Та я ж двері зачинила!

 

Господар: А ти пам’ятаєш, як до мене через вікно тікала? Мати тебе  також не пускала.

 

Господиня: Пам’ятаю, пам’ятаю! Ой! Що це ми з тобою сидимо? Зараз вже гості до нас прийдуть.

 

В цей час заходять куми.

 

Кума: Добрий вечір  вашій хаті!

 

Господиня: Ой, куми прийшли! Добрий вечір! Сідайте, будь ласка.

 

Стук у двері. Заходять дівчата,  одягнені в українське вбрання.

 

Дівчата: Тітонько, можна до вас на вечорниці?

 

Господиня: Можна, дівчатка, заходьте, будь ласка!

 

Дівчата: Добрий вечір вашій хаті!

 

Господиня: І вам вечір добрий! Сідайте у нашій хаті на нашій лаві.

 

Дівчина: Тітонько, які у вас гості хорошїї зібралися!

 

Господиня: Гості і справді хороші.

 

Дівчата співають пісню «Зеленеє жито»

 

Дівчата сідають, виймають рукоділля, вишивання. Стара жінка сідає за прялку чи веретено.

 

Дівчата: Сядемо, сядемо, заспіваємо

 

А ж усе, що тільки знаємо.

 

Потім підемо спати,

 

Щоб раненько встати.

 

Виконують пісню «Ой у вишневому саду».

 

Кума: Дівчата, голубоньки, душечки не крайте, веселої заспівайте.

 

Дівчата співають пісню «Заспіваймо пісню веселеньку»

 

Дівчина: А де ж це наші хлопці?

 

В цей час чується пісня: «Ти ж мене підманула». Її виконують хлопці, які їдуть на вечорниці.

 

Хлопці: (стукають у двері)

 

Добрий вечір вам, дівчата,

 

Та вам, молодиці,

 

Чули ми, що в цій хатині

 

Будуть вечорниці.

 

Господар: Хлопцям і дівчатам, і гостям у нашій хаті добрий вечір, щедрий вечір!

 

Господиня: (запрошує хлопців) Хоч не знаємо – звідки ви, чи з полудня, чи з півночі – в нашу хату зайшли, просимо, просимо всіх сідати та з дівчатами пісню заспівати.

 

Виконують пісню «Ой, на горі два дубки»

 

Господиня: А хто з вас   смішне нам щось розкаже?

 

Читають народні усмішки.

 

Дівчина: (підходить до одного з хлопців)

 

Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,

 

Сидить сова на воротях, крутить головою

 

Він, сердяга, як побачив,  та через городи,

 

Заплутався в бур’яні та й наробив шкоди.

 

Хлопець: У Валер’янівці  густо хати,

 

Вітер не провіє,

 

Сама мати ложки миє,

 

Бо дочка не вміє.

 

Дівчина: Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі,

 

Сидить гуска над водою, вирячила очі,

 

Він до неї: гиля, гиля – вона й полетіла,

 

Коли б не втік осокою, була б Гриця з’їла..

 

Хлопці: Дівчата, давайте замість суперечок разом пісню заспіваймо.

 

Виконують пісню «Ой, у вишневому садочку».

 

Дівчина: Народ скаже, як  зав’яже. Скільки отих приказок в народі ходить.

 

Не злічити, ні переказати. Питаєте, хто їх вигадує? Приказка з самого життя народжується.

 

Дівчина: Навчальне слово народу застерігає: «Не говори пишно, щоб тобі на зле не вийшло», «Хто своєї хати цурається, той сам себе стидається», «Хочеш їсти калачі, не сиди на печі».

 

Дівчина: Дівчата, щось ніженьки притомилися, гайда хоровод водити.

 

Дівчата співають пісню «Ой, є в лісі калина»

 

Сусідка: Ой, люди добрі, а мій чоловік їздив в гості за Дон, так там теж про калину співають. Хоч і кажуть: «Нема України без верби і калини», та про нашу калину і там співають.

 

Вокальна група виконує пісню «При долині куст калини»

 

Хлопець: Дівчата, щось нам їсти захотілось!

 

Дівчата: Так ми зараз вареників наваримо.

 

Дівчата виконують  пісню «А мій милий вареничків хоче»

 

Хлопець: Був я друзі у Тюмені,

 

Добрі варять там пельмені,

 

Та немає краще для кішок

 

Українських галушок.

 

І пшеничні,  і  гречані, і на салі, і сметані

 

Ось які – українські галушки.

 

Хлопець: Був я, друзі, на Кавказі, там харчо – згориш відразу

 

Аж в очах зірки світились, та галушечки все снились.

 

І на салі, і сметані, і пшеничні,  і  гречані

 

Ось які – українські галушки.

 

Господар: Любі друзі, поспішайте до нас в гості, завітайте,

 

Будемо ми вас частувати, варенички (галушки) подавати.

 

І на салі, і сметані, і пшеничні,  і  гречані

 

Щоб цей вечір пам’ятали, ще й на торік завітали.

 

Пригощають гостей варениками.

 

Господар: Думи у вас притомилися

 

Ніжки до танцю самі просилися

 

Гей, музики, гарно грайте

 

Серце наше звеселяйте.

 

Пісня «Розпрягайте, хлопці, коней»

 

Хлопець: А ну, вжарте, музики,

 

У мене нові черевики

 

Всі до танцю, веселіше

 

Не шкодуйте підошов.

 

Танець з коромислом

 

Дівчина: Люди добрі, бачите, оце парубки, так парубки! Не то що наші халамидники.

 

Дівчина: Не кажи, Солохо, мій чоловік тільки й знає, що по шинкам вештається. Моя воля,  я б його на базар, та й продала.

 

Пісня «Їхали козаки»

 

Хлопець: Було гарно у вас повеселитися

 

Та вже час прощатися.

 

Дівчина: Щиро дякуємо за хліб, за сіль

 

За теплу ласку – за це вам бубликів в’язка.

 

Господар: Спасибі щире всім, хто сьогодні, в цьому залі брав участь у нашому святі.

 

Господиня: Шановні гості!

 

Все, що в серці мали

 

Вам подарували

 

Світлу мрію й казку

 

Нашу пісню й ласку

 

Щебет солов’їний

 

Славу України

 

Всі виходять, кланяються. Співають пісню.

 

Всі: Наші вечорниці  вже кінчати час

 

Кращі побажання ви прийміть від нас

 

І в вас, і в нас хай буде гаразд

 

Щоб ви і ми щасливі були.

 

Прощавайте, друзі, низький вам уклін

 

Доброго здоров’я зичимо вам усім,

 

І в вас, і в нас хай буде гаразд,

 

Щоб ви і ми щасливі були

 

Господиня: Бувайте здорові, живите багато

 

І ще приїжджайте до нашої хати.

 

Кланяються.

 

 Додаток

 

 Ніч яка місячна, зоряна ясна
Ніч яка місячна, зоряна, ясна,
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, кохана, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!
Ти не лякайся, що білії ніженьки,
Умочиш в холодну росу,
Я ж тебе, вірна, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Заспіваймо пісню веселеньку
Заспіваймо пісню веселеньку
Про сусідку молоденьку,
Про сусідку заспіваймо,
Серце наше звеселяймо!
Ой сусідко,  сусідко, сусідко,
Позич мені решітко, решітко:
Я си муки потрясу, потрясу,
Завтра вранці принесу, принесу.
Заспіваймо пісню веселеньку
Про венгерку молоденьку,
Про венгерку заспіваймо,
Серце наше звеселяймо!
Ой венгерко, венгерко, венгерко,
Позич мені люстерко, люстерко:
Я си вуса підкручу, підкручу,
Завтра вранці доручу, доручу.
Заспіваймо пісню веселеньку
Про жіночку молоденьку,
Про жіночку заспіваймо,
Серце наше звеселяймо!
Маю жінку молоду, молоду,
Не пущу і по воду, по воду.
Могла би ся втопити, втопити,
Мусив би ся женити, женити.

Зеленеє жито, зелене
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито женці жнуть,
Хорошії гості в хати йдуть.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене,
Зеленеє жито при межі,
Хорошії гості від душі.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене,
Зеленеє жито, ще й овес,
Тут зібрався рід наш увесь.

Ой, у вишневому саду
Ой, у вишневому саду
Там соловейко щебетав.
До дому я просилася,
А він мене не відпускав.
Ти милий мій, а я твоя
Пусти мене, зійшла зоря.
Проснеться матінко моя,
Спитає, де гуляла  я
А ти скажи їй в отвіт:
-  Яка була чудова ніч
Весна іде, красу несе,
А в тій красі радіє все
- Мамо моя, ти вже стара,
А я весела, молода.
Я жити хочу, я люблю,
Мамо, не лай доню свою
-Доню моя, не в тому річ
Де ти гуляла цілу ніч.
Чому розплетена коса,
А на очах блищить сльоза
Коса моя розплетена,
Її подруга розплела,
А на очах блищить сльоза,
Бо у розлуці з милим я.

Ой, на горі два дубки

 

Ой, на горі два дубки – 3р.
Зібралися до купи.
Вітер дуба хитає – 3р.
Козак дівку питає:
Ой, дівчино, чия  ти -3р.
Чи вийдеш гуляти?
Ой, не питай чия я – 3р.
Вийдеш ти, то вийду й я.
А я в батька один син – 3р.
До гулянки хоч би з ким.
А я донька мамчина – 3р.
Цілуватись навчена.
Ой, на горі два дубки – 3р.
Та й звелися до купки.

 

Ой, у вишневому садочку

Там соловейко щебетав.
Віть, віть, віть, тьох, тьох, тьох
Ай я ай, ох, ох, ох
Там соловейко щебетав.
Ой, у вишневому садочку
Козак дівчину вговоряв.
«Ой, ти дівчино молода,
А чи підеш ти за мене?»
Моя матуся тебе знає,
Ти той козак, що все гуляє.
«А я матусі не злякаюсь,
Якщо з тобою покохаюсь.»

Розпрягайте, хлопці, коні
Розпрягайте, хлопці, коні
Та лягайте спочивати,
А я піду в сад зелений,
В сад, криниченьку копати.
Копав, копав, криниченьку у вишневому саду
Чи не вийде дівчинонька
Рано-вранці по воду?
Вийшла, вийшла дівчинонька в сад вишневий
Воду брать
А за нею козаченько веде коня напувати
Просив, просив відеречка – вона йому не дала,
Дарив, дарив з руки перстень
Вона його не взяла.
Знаю, знаю, дівчинонько, чим я тебе розгнівив
Що я вчора із вечора, із другою говорив
Вона ростом невеличка
Ще й літами молода,
Руса коса до пояса,
В косі стрічка голуба.

 

 Їхали козаки
Їхали козаки із Дону додому
Підманули Галю, забрали с собою
Галя согласилась, на віз почепилась
Та й повезли Галю темними лісами.
Везли, везли Галю темними лісами
Прив’язали Галю до сосни косами.
Розбрелись по лісу, наламали хмизу
Підпалили сосни от гори до низу
Горить тая сосна, горить догорає
Кричить Галя криком, кричить розмовляє.
Хто в лісі ночує, нехай порятує
А хто дочок має, нехай научає.
А хто дочок має, нехай научає
До пізньої ночі, гуляти не пускає
Обізвався хлопець: я в лісі ночую
Я твій голосочок, здалека почую.

Ой, єсть у лісі калина
Ой єсть у лісі калина,
Ой єсть у лісі калина,
Калина, калина,
Комарики-дзюбрики, калина.
Там стояла дівчина,
Там стояла дівчина,
Дівчина, дівчина,
Комарики-дзюбрики, дівчина.
Цвіт-калину ламала,
Цвіт-калину ламала,
Ламала, ламала,
Комарики-дзюбрики, ламала.
Та в пучечки в’язала,
Та в пучечки в’язала,
В’язала, в’язала,
Комарики-дзюбрики, в’язала.

Ведуча:

 

Наші вечорниці вже кінчати час
Кращі побажання ви прийміть від нас
І в вас, і в нас хай буде гаразд
Щоб ви і ми щасливі були.

 

 Ведучий:
Прощавайте, друзі, низький вам уклін
Доброго здоров’я зичим вам усім.
І в вас і в нас хай буде гаразд
Щоб ви і ми щасливі були.

 

 

 

 

 

 «ТОЇ СЛАВИ КОЗАЦЬКОЇ ПОВІК НЕ ЗАБУДЕМО» (виховна година)

 

Час проведення: 45 хвилин

 

Місце проведення: класна кімната

 

Обладнання. У центрі зали напис: «14 жовтня – свято Покрови і День українського козацтва», нижче другий напис: «Козацькому роду нема переводу», а також портрети українських гетьманів, фотографії козацьких клейнодів (булава, бунчук).

 

Хід заходу

 

Вчитель. Є своя принада і у золоті осені. Вона, чарівниця, порозвішувала на гілочках дукати багряного листя. Дерева вдяглись у невимовно красиве вбрання, милуючи зір грою казкових барвів.

 

Ведучий. Кожен листочок, кожна гілочка просвічуються, шепчуться, розмовляють, співають… Щасливі. Що народилися восени і прославляють її в своїх піснях, віршах,танцях.

 

      Назва першого місяця осені „вересень” походить від вічнозеленого куща вересу, який починає цвісти на початку осені.

 

      В народі є ще й інші назви цього місяця: „ревун”, тому що голосно ревуть олені, „зарев”, тому що в цю пору жовтіє листя, „сівень”, тому що в цей час сіяли озимину.

 

Вчитель. А ще цей місяць називали „бабиним літом”, бо у вересні ми спостерігаємо, як у повітрі пливуть срібні ниточки павутини.

 

     Назва другого місяця осені – жовтень, тому що на деревах жовтіє листя. Ця назва була відома ще за часів Київської Русі.

 

     А ще цей місяць називали „паздерник”, тобто костриця. А костриця – це те, від чого очищували волокно коноплі. Як раз у цей час починали масово переробляти коноплі.

 

Ведучий. А ще його називали „грязень” (від грузьких доріг), „Хмурень” (надто похмурі дні), „листопадник” (період опадання листя), „зазимник” (поява перших відчутних заморозків”.

 

Вчитель. Найточнішою можна вважати народну назву „весільник”. Так називали другий місяць, тому що від Покрови (14 жовтня) дозволялося справляти весілля.

 

     Назва третього місяця – листопад. Під цю пору з дерев опадає останнє листя, ліс стає незатишний, природа налаштовується на зимовий відпочинок.

 

Ведучий. А ще в народі цей місяць називають „падолист”, „напівзимник”, „грудкотрус”.

 

Вчитель. Осінь дарує нам не тільки щедрий врожай, а й кілька гарних свят. Це Друга Пречиста (21 вересня), Воздвиження Чесного Хреста (27 вересня), і одне з великих народних свят – Покрова Пресвятої Богородиці. (Клацнути мишкою – напис) Культ Божої Матері як покровительки нашого народу тягнеться золотою ниткою від княжих часів до наших днів.

 

Ведучий. Головний мотив, який спричинився до встановлення цього свята, це видіння святого Андрія Юродивого.

 

Вчитель. Царгород, столицю Візантії, оточили араби. Все місто було у великій тривозі. У церкві Пресвятої Богородиці було багато народу. Всі молилися про охорону міста. Разом з усіма був і святий Андрій Юродивий зі своїм учнем Єпіфаном. І ось святий Андрій побачив, як перед людьми з’явилася Пресвята Богородиця, зняла зі своєї голови хустку-покров і широко простерла її над народом у церкві. Після того видіння зникло. Андрій і Єпіфан, які бачили це видіння, зрозуміли, що свята Божа Мати прийшла, щоби врятувати місто від ворогів.

 

      Вороги відступили. Місто було врятоване. Від тієї хустки-покрова і свято дістало назву. Покрова стала символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії. Наші князі, козаки та гетьмани радо вибирали Богородицю за свою покровительку та опікунку. Князь Ярослав Мудрий після перемоги над печенігами в 1037 році віддає увесь народ в опіку Божої Матері. Наші славні запорожці мали на Січі церкву в честь Покрова , де знаходилась ікона Покрова – Пресвятої Богородиці. Ідучи в похід і вертаючись з нього, козаки спішили до неї зі щирою молитвою. Ось вже кілька років це свято в Україні стало національним.

 

Вчитель. Давайте прочитаємо приказки та прислів’я про Покрову.

 

Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови.
Минула Покрова – з’їла полудень корова.
Покрова всю землю покриває листям або снігом.
Прийшла Покрова – всохла діброва.

 

Господарі на це свято примічали погоду.
Яка погода на Покрову, такою буде і зима.
Якщо в цей день сніг не покрив землю, не покриє в листопаді та в грудні.
Якщо до цього дня не опаде листя з вишень – на теплу зиму.

 

Ведучий. У світлий день Покрови Пречистої Богородиці, яка українцями завжди вважалася заступницею і покровителькою відзначається національне свято – День козацтва. Ця традиція належно підкреслює велике історичне значення козацтва в боротьбі за утвердження української державності та суттєвий внесок у сучасний процес державотворення.

 

Вчитель. Козаччина завжди була однією з найяскравіших сторінок української історії, на славних прикладах якої виховувалося почуття національної самоповаги багатьох поколінь українців. Козацтво – звитяжна історія і велика гордість нашого народу, душа України, її надія і оберіг.

 

Тож щиросердно зичимо всім козацького здоров’я, невичерпної енергії і пориву, наснаги у відродженні кращих національних традицій, плідної праці на благо народу, задля світової слави України.

 

Учитель. З давніх-давен усьому людству відоме зображення "дерева життя" – гілочки, на якій ростуть три листочки. Перший листочок – символ минулого часу, другий – сучасного, а третій – майбутнього, що наводить на думку, про те, що все навколишнє – це наслідки минулих подій. А в тому, що народжується зараз, народжується майбутнє.

 

Ведучий. У найтрагічніші часи (майже п’ять століть тому) своєї історії, коли землі України були пошматовані ворогуючими державами, український народ, щоб забезпечити своє існування у світі і свій розвиток за таких важких історичних умов, з великим напруженням усіх сил шукав способів захисту, виробляв форми самооборони, винаходив методи активної військової протидії. Не маючи своєї держави, український народ створив потужні збройні сили, що є однією з найважливіших ознак держави. Виконання їхніх функцій покладалося на ту частину українського населення, яка мала напівгосподарський, напіввійськовий характер і в середовищі якої склалися військові традиції, тобто на козацтво. Центром формування збройних сил України була Запорізька Січ. Щоб протистояти могутнім збройним силам тодішньої великої держави – султанської Туреччини, з її як тоді вважали непереможною армією, а також військам Речі Посполитої, склалося Запорізьке Військо. Це була струнка, своєрідна й досить досконала військова організація з раціонально продуманими, оформленими структурами, з самобутньою системою управління, командування і забезпечення. Козацьке військо мало свій флот, артилерію, піхоту, кінноту.

 

1 учень. Ми – юне покоління – горді з того, що створивши збройні сили для самоврятування нації, український народ, який за всю свою історію ніколи не прагнув загарбати чужу землю, використовував свою військову міць лише для захисту України, для визволення української землі від чужоземного панування. Козацтво виконало покладену на нього історичну місію і врятувало український народ від загибелі, що має і всесвітнє значення.

 

2 учень. Історія народу. як і життя людини, має героїчні, трагічні, щасливі і нещасливі сторінки. Оскільки в героїчному найбільше проявляється національний характер народу, його душевна краса, його талант, то ці сторінки найбільше хвилюють і викликають почуття національної гордості та гідності. В історичному минулому українського народу було таке неповторне явище, як Запорізька Січ. Це про неї Микола Гоголь у творі "Тарас Бульба" писав: "Так ось вона, Січ! Ось те гніздо, звідти вилітають усі ті горді і дужі, як леви! Ось звідки розливається воля і козацтво на всю Україну!" Запорізька Січ... Козаччина... Найлегендарніше минуле українського народу, його святиня... Синонім свободи, людської і національної гідності, талановитості...

 

Ведучий. Славна добрими і героїчними традиціями Українська земля. Її сини – запорізькі козаки навіки ввійшли до скарбниці пам’яті українського народу. Ми. Їх нащадки, маємо свято шанувати і примножувати тую славу.

 

Вчитель
Яка ж вона довга, у століття, у цілі віки,
Година негоди, що люд український гнітила.
Із сивої пам’яті сміливо ідуть козаки,
А шаблі, мов блискавки, сині жупани, мов крила.
Закличний марш: агов, козацтво, в путь!
І, як струна, душа правдива кожна,
З глибин історії вони ідуть, ідуть.
“Гей, долиною, гей, широкою, козаки йдуть”.

 

Ведучий. Життя козаків було нелегким. Фізично слабка людина витримати, вижити в тих умовах не могла. Можливо тому всі козаки були фізично сильними, дужими. Отож, подивимось, нащо придатні наші козаки.

 

Вчитель. Тюркське за походженням слово «козак» означало вільних, незалежних від пана людей, які не мали чітко визначеного місця у суспільстві.

 

Ведучий. Вперше слов’янські козаки з’явилися у 1480-х роках, але тільки з поширенням у середині XVI століття їх кількість значно зросла.

 

Вчитель. Спочатку основну масу козаків становили селяни-втікачі. Були серед них також міщани, позбавлені сану, священики, збідніла знать. Спочатку козаки ставили собі за мету відвести напади татар, сприяючи у такий спосіб освоєнню окраїн. Але, в міру того як козаки вдосконалювали свою військову майстерність та організацію, здобуваючи кожен раз переконливі перемоги над татарами, українське суспільство стало дивитися на козаків не лише як на борців проти мусульманської загрози, а й як на оборонців від національно-релігійного та суспільно-економічного гноблення польської шляхти.

 

Ведучий. Поступово виходячи на провідне місце в українському суспільстві, козаки стали брати дедалі активнішу участь у розв’язанні ключових питань українського життя. Рятуючись від репресій польського уряду та феодального гніту, чимало українських козаків, які не попали до реєстру, та біглих селян рушали у пониззя Дніпра, створюючи укріплення. Вони називалися засіки. А сукупність цих засік дістала назву “Січ”. Першими магнатами, що організовували козаків, були православні українці. До найславетніших з них належав Дмитро Вишневецький (Байда). Канівський староста Вишневецький зібрав розрізнені козацькі ватаги і збудував на віддаленому, стратегічно-розташованому за дніпровськими порогами острові Мала Хортиця форт, що мав стати заслоном від татар. Так Дмитро Вишневецький заснував Запорізьку Січ, яка вважається колискою українського козацтва.

 

Вчитель. Саме слово “Січ” означало столицю всього запорозького козацтва, центр діяльності і управління всіма військовими справами. Поряд з цим терміном вживалося й слово “Кіш”, під яким розуміли центральний орган управління, що відав адміністративними, військовими, фінансовими, судовими та іншими справами. На чолі Коша стояв кошовий отаман, який обирався козацькою радою на 1 рік. В XVI-XVII столітті кошовий отаман називався гетьманом. Під час походів він мав необмежену владу. Коли військо виступало у похід суходолом, то воно поділялося на полки, а кожен з них складався з трьох-чотирьох куренів. Курінь - це постійна казарма, де жили козаки і адміністративна одиниця у самій Січі.

 

Ведучий. Козаки були вправними воїнами, і ніякі перешкоди не могли їм завадити досягнути своєї мети.

 

Вчитель. Козаки поділялися на 3 роди військ: піхоту, кінноту і артилерію. Піхота виконувала три функції: частина складала гарнізон; частина займала пости; частина або вела війни в воєнний час, або займалася рибальством та звіроловством в мирний час. Жоден кінний загін не виступав у похід без артилерії. Для рукопашного бою також використовували списи. Козаки володіли своєю зброєю з неабияким мистецтвом. В цьому козаки не поступалися жодній армії світу.

 

Ведуча. Ніхто не може знищити, вигубити народ, який так любить свою Батьківщину. А ще й до того, що на її захист такі дужі, славні козаки. Ви, мабуть, добре пам’ятаєте казку про хороброго рицаря, якому коваль тричі змушений був перековувати булаву. Як звали цього рицаря? Ну, звичайно, Котигорошко. Ну-мо покажіть, хто із вас найсильніший?

 

Ведучий. Як відомо, козаки були неперевершеними воїнами. На ворогів козаки кидалися відразу. В бою були дуже рухливі і завжди обходили ворожий табір з боків. Вони билися завзято, забуваючи про своє життя. В полон вони не здавалися. Це пояснювалося тим, що для більшості козаків не було для кого берегти себе.

 

Вчитель. У великій шані в козаків перебувало побратимство. Кожен козак віддавав своє життя за волю родичів і побратимів. На знак побратимства вони мінялися хрестами з тіла, а все інше було спільне. Вони дарували один одному коней, зброю. В боях билися поруч й рятували один одного або захищали своїм тілом. Побратимство надавало великої сили. Воно було однією з таємних причин їх непереможності.

 

Ведучий. Юнаки змагалися в їзді на конях, стрільбі, кидалися один на одного та боролися. Виганяючи ворога з рідного краю, козаки брали чимало хлопців із собою на Січ і віддавали в науку до куренів. Коли хлопчикові виповнювалося 14 років, той козак, що привіз його, брав свого вихованця щоб той чистив зброю, порався біля коня, всіляко допомагав у походах. Особливо на січі цінилася освіта. В школі навчалося біля 80-ти школярів, серед яких були дорослі і діти. Вони вчилися читанню, співів і письма; мали особливий, але схожий на все військо громадський устрій; обирали двох отаманів - одного для дорослих, другого для дітей. Головним вчителем був уставник, який крім прямих обов’язків дбав про здоров’я хлопчиків, сповідав і причащав хворих. Начальними предметами були грамота, молитви, закон Божий і письмо.

 

Вчитель. Багато випробувань доводилось долати козакам. В бою вони були відчайдушніми, надавали перевагу смерті, аніж полону. Але якщо вже так ставалося, потрапляли в полон, вони покладали всі зусилля, щоб втекти. Вирватися з неволі. І які б перешкоди не стояли на їхньому шляху вони втікали ще й насміхалися із своїх ворогів.

 

Учень. Відродити козацтво у нашому місті – головна мета тих, хто стоїть на варті справжніх духовних цінностей нашого народу, хто готовий боронити рідну домівку та Батьківщину.

 

Надзвичайно цікавим було щоденне козацьке життя.

 

Учитель. "Обичаї запорозькі чудні, поступки хитрі, і більшою частю на насмішку похожі", оповідав столітній запорожець Микола Корж. І наводив чудні козацькі "вимисли".

 

1.Запорожці брили цілу голову й залишали тільки одну чуприну над лобом, оселедець; як ця чуприна виростала велика й довга, що аж заслонювала очі, то козак закладав її за вухо. Бороди не брили, а вусів не підстригали, але намазували чим-небудь і закручували вгору до очей; а як у котрого виросли дуже довгі вуса, то закручував їх і закладав аж за вуха — "це ставили собі за особливу козацьку славу і честь".

 

2. Здоровилися запорожці також на свій спосіб. Виберуться, бувало, в гості до чийого куреня або зимовика, то ще сидячи на конях, гукають: "Пугу, пугу, пугу!" — тричі, раз за разом. Господар загляне через віконце і відповість двічі: "Пугу, пугу!" Тоді гість відзивається: "Козак з лугу!", а господар через віконце: "Повішайте там, де й наші" — тобто вяжіть коні до ясел і просимо до хати; тоді вибігають господарські хлопці і ведуть коней до стайні. Гості входять до хати, хрестяться до ікон і говорять господареві: "0таман, товариство, ваші голови!", і кланяються. Господар відклонюється і відповідає: "Ваші голови, ваші голови! Прошу пани-молодці сідати". І тоді вже гостяться. Коли ж уже полагодили своє і від’їжджають, то прощаються: "Спасибі, батьку, за хліб і за сіль, пора уже по куріням розїзжаться до домівки; просимо, батьку і до нас, коли ласка, і оставайтесь здорові і "Господар відповідає: "Прощайте і вибачайте, пани-молодці, чим богаті, тим і раді, просимо не погніватися".

 

3. Козаки славилися веселістю й охотою до шуток і насмішок. Особливо ж любили вигадувати прізвища товаришам; такого,що спалив з необережности курінь, називають Палієм, того, що розкладав вогонь над водою, звали Паливодою, такому, що' проти звичаю варив кашу, давали імення Кашки або Кошовара і так само пішли призвища Горбач, Малюта, Склизький, Черепаха, Гнида, Качало, Корж...

 

4. Козаки вміли оцінити й чужий дотеп. Приходить козак до чужого куріня і бачить, що козаки вечеряють, тоді говорить їм: "Хліб та сіль, пани-молодці!" А вони йому: "їмо, та свій, а ти у порога постій". Але він не погоджується: "Ні, братці, давайте і мені місце", і витягає зараз свою ложку і ложечника і сідає разом з ним. Тоді господарі похвалять: "0т, козак догадливий! Вечеряй, братчику, вечеряй!"

 

Учень. За сучасних умов, вкрай необхідно звертатися до славної історії козацтва, привертаючи особливу увагу до його найкращих традицій в історії становлення України, як козацької держави.

 

Ми живемо в цьому світі, де кожний із нас має своє прізвище. А чи задумувались ми над тим, звідки воно взялося?

 

Учитель. Осмислення самих себе, своєї історії, свого коріння - це те, від чого починається само усвідомлення особистості як українця. Величезна кількість сучасних українських прізвищ кувалась у горнилі Запорозької Січі. Саме тут вперше виникла потреба офіційної реєстрації великого числа козаків на Запорозькій Січі. Де появлялось безліч втікачів з усієї України. В ті часи існував звичай надавати їм нові прізвища, щоб втікачів не могли розшукати їх.

 

     Відродження та подальший розвиток Українського козацтва можливі лише за його активної діяльності. Зовнішнє і, по суті, бутафорське відродження козацтва якихось відчутних наслідків не дасть: у такий спосіб історія може відродитися лише як фарс. Цей процес єдино можливий на грунті досягнень сучасного суспільного розвитку, соціальної науки. Лише за таких умов може спрацювати сьогодні на користь нашого народу в рамках чинного законодавства звичаєве право козацтва, і здатні відродитися його могутні за своїм потенціалом історичні, патріотичні, господарські та культурні традиції.

Голові організаційного комітету

ІІ (обласного) туру Всеукраїнського

Конкурсу «Класний керівник року»

Роговій Вірі Борисівні

Лівінської Людмили Василівни

класного керівника 8-А класу

Хотівського навчально-виховного

комплексу «Загальноосвітня школа

І-ІІІ ступенів – гімназія»

номери телефонів:  

                                                                                              

e-mail: wesnalw@gmail.com

 

 

ЗАЯВА

 

     Прошу дозволити взяти участь у ІІ (обласному) турі Всеукраїнського конкурсу «Класний керівник року».

     З умовами проведення Конкурсу ознайомлена.

     Матеріали розміщено на веб-сайті

 

 

Анкета

учасника І (районного) туру

Всеукраїнського конкурсу «Класний керівник року»

 

1. Прізвище, ім`я та по батькові учасника Конкурсу  Лівінська Людмила

                                                                                        Василівна

2. Дата народження  24.04.1972 рік

3. Повна домашня адреса з поштовим індексом, телефоном, e-mail

    wesnalw@gmail.com

4. Освіта, спеціальність за дипломом   Вища, 2000 р. , Ніжинський   

    педагогічний університет імені М.В. Гоголя, вчитель російської мови та

    літератури, історії

5. Місце роботи  Хотівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня

    школа І-ІІІ ступенів – гімназія», Київська область Києво-Святошинський

    район село Хотів площа Паширова 1, hotschool@ukr.net

6. Стаж роботи:  педагогічний – 25 років, класним керівником – 20 років

7. Кваліфікаційна категорія  Вища

8. Звання  Вчитель-методист

9. Державні нагороди, відзнаки  Грамота Головного управління освіти і науки Київської обласної адміністрації 2007рік, Грамота голови Києво-Святошинської  районної  ради 2010 рік, Грамота Управління освіти, молоді та спорту Києво-Святошинської  районної адміністрації 2014 рік, Подяки та Грамоти за підготовку переможців та призерів предметних конкурсів та змагань

10. Проблема (тема), над якою Ви працюєте як класний керівник 

      «Національно-патріотичне виховання як складова формування всебічно та гармонійно розвиненої особистості»

11. Інноваційні форми роботи та технології, що використовуються 

Робота з батьками: Відвідування сімей школяра, запрошення батьків до школи, листування з батьками, бесіди і лекції для батьків, консультації, педагогічні читання, круглі столи, читацькі конференції, колективні творчі справи (КТС)

Робота з учнями: індивідуальні та групові бесіди, диспути, колективні творчі справи: волонтерська та проекта діяльність, трудові рейди, пізнавальні справи: екскурсії, походи,зустрічі з цікавими людьми, спортивні справи, дослідницька робота з вивчення національної культурної спадщини та ознайомлення з культурою, традиціями, побутом інших народів, які проживають на українських землях, пізнавальні вечори та інші.

12. Навчальна література, якою Ви користуєтеся як класний керівник

      * Василь Сухомлинський  « Серце віддаю дітям»

     * Шалва Амонашвили  «Как любить детей»

     * Іван Ермаков  «Проектний підхід у школі життєвої компе­тентності»

      * Іван Зязюн  «Педагогіка добра»

      * Олена Чинок  «Діловий імідж України. Здобутки. Досвід. Визнання»  

      * Ганна Сазоненко  «Педагогіка успіху»

     P.S. Люди, які впливають на формування педагогічного духу:

Мирослав Дочинець, який допоміг мені зрозуміти, що живу я на землі українській і звуся українкою, бо тут моє коріння і краще ніж тут мені ніде не буде. Це – Робін Шарма, що змусив мене своїми роздумами бачити не тільки зовнішній світ, а й відчувати свій внутрішній голос. Це – Нік Вуйчіч, людина яка народилася без кінцівок, але і з цими вадама зміг реалізуватися у житті і допомагає це робити іншим.

13. Ваше педагогічне кредо  «Навчайся сам, щоби навчати інших, працюй над самовихованням, щоб виховувати інших»

14. Опишіть (у формі короткої замітки обсягом до однієї сторінки) власний

      особистісний і педагогічний портрет

       Люблю дітей… Цією короткою фразою пронизане усе моє свідоме життя – від самого його розуміння до сьогодення.

       Найважчим і найвідповідальніш у моєму житті був вибір – стати кваліфікованим лікарем чи хорошим учителем. З часом я зрозуміла, що ця ділема виникла не спроста, адже лікарі лікують тіло, а вчителі – душу. І на порозі дорослого життя я віддала перевагу педагогічній ниві.

      З кожним днем все більше і більше переконуюся, що будь яка професія вимагає постійного удосконалення, а тому, не дивлячись на двадцятип`ятирічний стаж педагогічної праці, я продовжую навчатися і у книжок, і у дітей, і в оточуючого світу. Але завжди пам`ятатиму мудрі повчання Василя Сухомлинського, Шалви Амонашвілі, Януша Корчака, а тому з великим задоволенням продовжую навчатися у цих великих Педагогів, читаючи і перечитуючи їх праці, відвідуючи семінари, круглі столи, майстер-класи, де їхні мудрі поради обговорюємо разом з іншими педагогами (Додаток А).

      Вони змушують замислитися над дуже актуальним питанням: «Чи має право людина, яка не здатна розгледіти красу у некрасивому, зарадити приємним словом скривдженому, любити те, що викликає відразу – навчати і виховувати дітей?». Категоричне – НІ! Що може дати своєму учневі такий «учитель»? Безперечно, дати вантаж знань він можливо і зможе, але чим підкріплені будуть такі знання: постійним невдоволенням тими, кого він сам не зміг зацікавити «своєю наукою», наріканням на владу, шкільну адміністрацію, колег, вихваляннями самого себе? Не маю наміру скривдити таких «учителів» (від слова «учити» всьому, що розумію і знаю сам)! Мені більше до вподоби, приємніше на слух слово «Навчитель» це той, хто навчає любити оточуючий світ, це той, хто власним життєвим прикладом показує як це робити, це той, хто не нав`язує свої знання учням, а навчає, як у наш час технологічного прогресу ці знання можна знайти, як їх розуміти і сформувати власну думку.

       Справжній «Навчитель» не словами з дня у день розповідатиме як любити Вітчизну і співгромадян, а сам, своєю життєвою позицією випромінює любов, надає безкорисливу допомогу і показує особистий патріотизм.

      

А ще хочу додати своїх поетичних роздумів, написаних у травні 2009 року.

 

У пошуках себе

Летять роки, хвилини і секунди,

Несеться в даль моє життя

І чи згадають щось про мене люди,

А чи і я піду у небуття?

 

Життєва місія у кожної людини є,

Вона і визначає людську долю.

Хтось вірить в це і з честю на Голгофу йде,

А дехто сподівається на Божу волю.

 

Ми всі чекаємо на прощення гріхів,

Ми віримо, що він усе пробачить,

Та мало хто залишить тут сліди,

Які про вічну пам`ять нагадають.

 

Робіть такі діла у цім житті,

Якими би пишались ваші діти…

На перший погляд – це лише короткі миті,

Але від них прибуде радість на душі.

 

15. Даю згоду на внесення інформації в базу даних та публікацію матеріалів у періодичних та інших освітянських виданнях з можливим редагуванням.